top of page
hersonsina.jpg

Каховський район

Каховський
artamkinbig.jpg

Помер 11 серпня 2017 р. під час несення служби у Волноваському районі, Донецька область.

Місце поховання: м. Нова Каховка, Херсонська область.

Артамкін Василь Леонідович

1962-2017

Дізнатися більше
atamanchukromanbig.jpg

Загинув 29-го серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на дорозі в районі с. Новокатеринівка. 2-го вересня тіло Атаманчука Р.В. разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Сімейний стан: Залишились мати, дружина та син.

Місце поховання: с. Сергіївка, Каховський район, Херсонська область.
 

Атаманчук Роман Віталійович

1992-2014

Дізнатися більше
vitukbig.jpg

Помер 25 червня 2016 р. у Київському шпиталі від травми отриманої в зоні проведення АТО.

Місце поховання: м. Каховка, Херсонська область.

Вітюк Максим Вікторович

1988-2016

Дізнатися більше
zelenskiyoleksbig.jpg

Загинув 28 січня 2015 р. під час мінометних обстрілів взводного опорного пункту в районі м. Вуглегірськ Донецької області.

Місце поховання: с. Заозерне, Каховський район, Херсонська область.

Зеленський Олександр Михайлович

1971-2015

Дізнатися більше
Вітюк
Зеленський

Джерела

​

Артамкін Василь Леонідович

Сержант, механік-водій гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 28-ї ОМБр.  Народився в м. Нова Каховка Херсонської області.

Служив у  Новокаховській Державтоінспекції. Василь Леонідович  був призваний на службу за контрактом в березні 2017 року, з червня місяця перебував у зоні АТО.

1 серпня неподалік від Волновахи (Донецька область) помер від гострої серцево-судинної недостатності. 5 вересня Василю Леонідовичу виповнилося б 55 років.

Похований у Новій Каховці.

Нагору
vitukbig.jpg
candleanimatedavatar.gif

Джерела

​

​

Атаманчук Роман Віталійович

Народився 10 грудня 1992 року в с. Сергіївка Каховського району Херсонської області. Солдат 40-го батальйону територіальної оборони "Кривбас". Належав до "Правого сектору", брав активну участь у роботі блокпоста біля Каховської ГЕС, потім добровольцем пішов на фронт. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення під Іловайськом. Вважався зниклим безвісти. За експертизою ДНК знайдений під Запоріжжям серед похованих героїв АТО. В грудні 2014 року Романа перепоховали в рідній Сергіївці.

Усім, хто бував у родині Атаманчуків, він із гордістю показував майстерню свого батька, з любов'ю розповідав про його важку, але дивовижну ковальську справу. Саме від нього хлопець багато чого успадкував. Скільки ніжності й доброти було в його руках. Як іскрилися очі... Цю посмішку не зітруть із пам'яті роки...

У сім'ї Атаманчуків не стало єдиного сина. Рома не дожив до 22-річчя всього декілька місяців.

Найголовніше, чим наділила доля Романа, - доброта та щирість, уміння подвоїти радість друга чи розділити сум. Саме він у будь-яку хвилину міг першим підставити своє дружнє плече.

Побратими Романа розповідають про хлопця, що він був "оптимістично налаштований на бій". Відчай приходив лише тоді, коли у нього, кулеметника, не було набоїв відбиватися. У скрутну хвилину першим вирішив залишитися і прикрити собою друзів.

Нагору
atamanchukromanbig.jpg
candleanimatedavatar.gif

Джерела

​

Вітюк Максим Вікторович

Вітюк Максим Вікторович – військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 13 серпня 1988 року в місті Каховка Херсонської області. Навчався у Каховській гімназії, потім – у загальноосвітній школі №1 міста Каховки. Закінчив загальноосвітню школу №1 міста Каховки. Працював на різних підприємствах міста Каховки та Каховського району.

15 липня 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 17-й окремій танковій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А3283, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області).

З 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Воював під містом Авдіївка Донецької області.

У травні 2016 року під час виконання бойового завдання у районі міста Авдіївка солдат Вітюк отримав травму хребта. З 5 травня 2016 року перебував на лікуванні у шпиталях спочатку Харкова, потім Києва. Лікарі боролися за життя військовослужбовця, але їх зусилля виявилися марними. 25 червня 2016 року солдат Вітюк помер у Київському шпиталі від травми, отриманої в зоні проведення антитерористичної операції.

29 червня 2016 року похований на міському кладовищі міста Каховка Херсонської області..

Нагору
vitukbig.jpg
candleanimatedavatar.gif

Джерела

​

Зеленський Олександр Михайлович

Народився 2 вересня 1971 року.  Початкову освіту здобув у Раківській середній школі, 1982-го родина переїхала до За­озерного, де закінчив ЗОШ, по тому вчився в Новокаховському ПТУ № 14, верстатник широкого профілю. Працював у місцевому радгоспі «Херсон­ський». Протягом 1989—1991 років відслужив строкову службу в РА. Проживав у селі Заозерне (Каховський район), займався домашнім господарством та доглядав за матір'ю.

З початком війни займався волонтерською діяльністю, потім у серпні 2014-го зголосився добровольцем, стрілець, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади, перебував на позиціях в Станиці Луганській.

Загинув 28 січня 2015-го внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» позицій військових під Вуглегірськом — згорів у БТРі.

Похований 19 вересня 2015-го в селі Заозерне.

Без сина лишилася мама Віра Терентіївна.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітетута територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Нагору
zelenskiyoleksbig.jpg
candleanimatedavatar.gif
artamkinbig.jpg
candleanimatedavatar.gif
Артамкін
Атаманчук
  • Vkontakte - Black Circle
  • Facebook Black Round
  • Twitter Black Round
  • Instagram - Black Circle

Інформаційно-бібліографічний відділ Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки м. Херсона

 

bottom of page